Отчеты об открытии роллер сезона, Сюда постяться сообщения не менее 300 слов, остальное - в флуд. Опции

[Roach]

Вот и прошел первый день открытия роллер сезона.
Мы не рискнули проводить ФСК-десант, т.к. 4 из 4х прогнозов обещали дождь, а прыгать в дождь из-за мокрого асфальта нельзя, т.к. разъезжаються ноги, ролики не удерживаються на поверхности как при отталкивании при прыжке, так и при приземлении.

Приехали как раз к окончанию конкурсов


Конкурс на лучший костюм


Сфоткались в массовой фотке


флаг Украины из роллеров. Два человечка в коричневом спереди - это мы с Лерой

И поехали в новичковскую.Отличное перекрытие москвы, опытные ведущие и замыкающие - за 3 часа в нормальном новичковском темпе покатушка добралась до пущи-водицы.



Насколько я знаю остальные покатушки прошли тоже весьма удачно, особенно люди восхищались "сталкерской" покатушкой. Покатушка "лосей" стартовала из 5 человек, остальные покатушки прошли как и должны были пройти.

Кстати в пуще водице выяснилось что мои верные ролики при мне, а вот ботинки очень даже нет, и приедут через полтора часа. Два часа заточения в кресле в холле санатория прошли незаметно и обув меня в обувь мы дружной толпой двинули в лес.

Пришли мы как раз к окончанию вотерджампа.






Подтянувшись в лес, где происходило основное действо, мы сразу же пошли к костру, т.к. для нас смысл пущи - встретить друзей, знакомых из разных городов, с которыми мы видемся только на различных роллерских соревнованиях, и пообщаться с ними у костра.



В лесу разрывался ведущий с какими-то конкурсами, кажеться там кого-то продавали, в духе американских фильмов. Меня это не сильно впечатляло, и по моему, большинство народа тоже, т.к. очень большое количество народа сидело у костров, несмотря на многочисленные призывы ведущих подойти к месту проведения конкурса. Справедливости ради хочу заметить, что какое-то количество народа они все же собрали.
После окончания конкурса было фаершоу.

Так сложилось, что фаершоу на открытии сезона открываем мы с Лерой. Мы не очень хорошо крутим с точки зрения профессиональных фаерщиков, но крутим в ритм и вкладываем туда душу и кучу энтузиазма, поэтому зрителям нравиться. Кроме того Лера очень артистична, иногда мне даже кажеться что она могла бы просто выйти и скромно помахать всем ручкой, от чего все пришли бы в полный восторг))).
Я крутил пои, Лера веера, потом еще один раз я вышел плюнуть огнем.


Видео с Лерой.
Когда найду название трека, переозвучу, качество звука конечно оставляет желать лучшего
Видео со мной нету, т.к. крутил первый, и насколько я понимаю снять никто не успел.

После нас пошли настоящие фаерщики.
Очень хочеться отметить атмосферу фаершоу,которая наверное была на 90% благодаря музыки. Музыка просто порвала ВСЕХ!!!. Фаерщики выходили один за другим на сцену, заводили друг друга и толпу, в воздухе просто проносились БЕШЕННЫЕ заряды драйва. Крышу срывало просто капитально хотелось крутить, крутить и крутить. Garret'e - за музыку просто невменяемо огромное спасибо!!!!:))
В самом конце фаершоу выступил Фаерщик Дима. Именно так. Именно фаерщик с большой буквы. Я в жизни не видел ничего более потрясающего.
Идеально поставленный номер, где каждое движение совпадает с музыкой, движение огня подчеркиваеться движением тела, пластикой и еще чем то неуловимым что окончательно завораживает, впечатляет и промурашивает тебя просто до самых костей. Это неуловимое - то что этот человек живет, он существует в фаершоу, в огне, живет в нем и живет им.



Когда то, когда будучи выгнанным из общежития я скитался из квартиры, перед темкак осесть на жилье у Фортиса, полторы недели я жил в семье Димы. Дима просыпаясь сразу же крутит треники(тренировочные пои), перед сном тоже крутит.В течении дня он конечно же тренируется тоже. Нет он не заставляет себя, для него это как для вас пожевать на ночь печенько с молоком, или поболтать с приятелем.

Фаершоу было гвоздем развлекательной программы, после нее все начали разбредаться по домам. Поехали домой и мы. Как только мы зашли домой, на улице косыми струями ударил ливень.

Тсн об открытии роллер сезона.


Открытие роллер сезона - день второй

Я не попал на детскую спартакиаду, но слышал что там было все хорошо - суровые детки в количестве 20ть штук отбегали конкурсы и получили призы, менее суровые детки смотрели на это все с подозрением на нереальность происходящего, и желанием поскорее отсюда свалить, и больше никогда не возвращаться.
Когда я вышел из дома пошел снег, когда пришел к 18корпусу КПИ ярко светило солнышко, через 5 мин это сменилось дождем с ветром, потом снова снег - зима, весна, лето и осень в этот день сменяли друг друга веселым хороводом несчитанное количество раз.
Прийдя к 18му корпусу где должны были разворачиваться события второго дня открытия, я застал начинающие намокать колонки, постоянно пытающуюся убежать палатку, и небольшое количество людей тусивших под крышей 18го корпуса. Второй день открытия намечался стать унылым.
Но как бы не так!!!!!! Несмотря ни на что, назло нытикам и здравому смылу, наплевав на прогнозы и содранные локти, попы колени, в погоду которая иллюстрировала нам сказку о 12ти братьях месяцах нашлось от 50 до 100человек(простите, у меня с определением количества людей туго) которые все таки пришли и сделали второй день открытия роллер сезона. И сделали его просто офигенным!!!!
Проводив аппаратуру вместе с Падаваном в более теплые края,

наплевав на убегающую палатку,которая в конечном итоге забилась в угол и прекратила изображать из себя фургончик Элли, начались веселые фановые соревы.
Началось все со слайдов. На скорую руку начертили разметку, Мамонт взял в руки рупор, изобразив комментатора, Фиса – листик с ручкой, изобразив судью. У обоих вышло нуОЧЕНЬ даже неплохо. Народ мочил той-тои, хил-хилы, победитель Фед замочил шикарнейший той-хил ту той-той метра по два каждый МИНИМУМ(!).
Второе место кстати занял Костя Мошак, третье Джуниор, Джамба был 4й.
Далее неожиданно, и абсолютно вопреки здравому смыслу народ решил провести стайл джамп. Отважные роллеры подскальзывались, бились яйцами об угол трамплина, убирались при приземлении, но при всем этом ухитрялись делать шикарные вылеты, крутить градусы и хватать грэбы. Судили все это безобразие Фиса и я. Кстати по окончанию слайдов поменялся ведущий, который совершенно потрясающе вел стайл джамп, и отпускал такие коменты что люди складывались пополам. Фиса тоже давала жару. Было жутко холодно, но абсолютно весело.
Первое место занял Антон Джуниор, кто не знает парню 12ть лет, 2е Артем из Беларуси, «чувак в очках» - такое народное описание получил человек занявший 3е место. Под конец стайл джампа мои мозги совершенно задеревенели, и я помню прыжки, но не помню имени)))) «Чувак в очках», если ты читаешь этот бред - огромный тебе респект за прыжки, и знай, что мне очень стыдно что не могу вспомнить кто ты Денчик, или Артур. Костя Мошак занял 4е.
По окончанию стайла на улице наступило очередное лето, народ неторопливо собрался, и пошел тусить кто-куда.
Что касаеться меня, я понял что очень сильно переохладился, а потому пришел домой, выпил горячего молока и вырубился на два часа.
Сейчас сижу и пишу отчет с больным горлом, но абсолютно счастливый!!!!
ОТКРЫТИЕ СЕЗОНА УДАЛОСЬ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Сообщение отредактировал Roach - 12.4.2011, 16:39

[dector]

Відриття ролер-сезону 2011
(суб'єктивні враження одного нуба)

Все почалося, мабуть, ще у суботу 9 квітня 2010 року. Коли я сидів на не надто веселій парі, і раптом по вулиці Політехнічній пронеслася купа людей на роликах із прапором “Roller Band”. Люди на восьми колесах захопили усю мою увагу. Викладач тоді сказав, що “у них сьогодні відкриття сезону”.

Історія отримала продовження, коли одного вечора я сидів у гуртожитку вщент розбитий. Настрій був ніякий. Тоді я вирішив прогулятися і подихати свіжим повітрям. Пройшовся по Політехнічній і запримітив багато ролерів, що там каталися. Я згадав свою дитячу мрію і вирішив, що завтра точно спробую ролики. Так і сталося. Підбив із собою кількох одногрупників і наступного вечора ми уже брали ролики у прокаті. Проте, мені попалися снаряди зі зламаною баклею, ліва нога була не зафіксована. Коли я пробував відхтовхуватися лівою ногою, бут ішов убік і блокував мій рух. Я був зовсім безпорадний і не міг хоча б якось рухатися. Згодом, закотився у якусь яму і після марних спроб вибратися був транспортований компанією, що проходила поруч. Спробувати відчути ролики не вдалося. Проте, я не облишив спроб і через кілька днів уже знову стояв у чудернацькому восьмиколісному взутті. Проте, на цей раз із нормальною фіксацією. Виявилося, що їхати не так складно, як здалося. Згодом я взяв ролики на прокат іще раз-другий. А восени купив свої. Дешеві, не брендові і явно нубські але свої.

Весною 2011 року питання про участь у відкритті сезону для мене навіть і не стояло. Проте, погода під кінець тижня різко зіпсувалася. Пішов дощ. Майже до суботи зберігалася надія, що буде трохи сухіше. Проте, мряка суботнім ранком внесла хмурі сумніви у душу. Згодом сталося чудо. Ні, не в погоді, а в настрої. Коли я прийшов на пару і без надії у голосі запитав @limbo: “Їдемо”. То отримав відповідь, яку не очікував: “Звісно їдемо”. Змотивувало також і те, що @Wiseman, який напередодні не мав брати участі у відкритті був із роликами і теж говорив: “Їдемо. А підшипники — помиємо. Нічого страшного”. Сумніви зникли зовсім. Останні пів години пари я з нетерпінням щохвилини поглядав на годинник. Тоді миттю помчав до гуртожитку, зробив кілька бутербродів і в гурті з @limbo та @Wiseman вирушив на Площу Знань.

Варто сказати, що за день до цього я отримав від @Wiseman старі-нові колеса. Не дивлячись на їх кількасезонну обкатаність, стерті вони були менше за мої стандартні колеса, які проїздили лише частину осені. З якогось доброго дива я поставив їх не всі, а лише по два на зад рами. Про те, що не обкатав цей імпровізований “рокерінг”, я пожалкував пізніше — у суботу.

Ми приєналися до нубської покатушки (що там робив @Wiseman я не розумію досі). Коли група вирушила із площі, нам зразу ж запропонували їхати по плитці і спускатися сходами. Вирішив перилами не користуватися. Бо не “тру”. Перша частина шляху складалася із мілкої плитки і підземного переходу. Від метро рух продовжували по проїжджій частині. На обличчях людей, що стояли на тротуарі було видно збентеження, подив, захоплення, щиру радість і цікавість. Через деякий час ми уже проїжджали біля метро “Шулявка”. А потім зупинилися біля танка. Дехто із тих, хто позиціонували себе “нубами” миттю на нього виліз і фотографувався. В цей час я вже почав сильно підозрювати, що мій “рокерінг” - погана затія. Перші два колеса були значно меншими за задні, тому участі в русі не брали. Я котився на двох.

Інколи під час руху потрібно було дислокуватися із дороги на тротуар і навпаки. Базовий скіл “подолання бардюру” успішно засвоювався. Оновною проблемою виявився поганий асфальт. Для мого зміщеного центру ваги це було досить неприємно і на вибоїнах тягнуло тісно поконтактувати із земною кулею. Порою згадував відео “Amazing roller in Paris” і задавася питанням, як би вони їхали б у нас. Як сказав потім @limbo: “Їхали б. Їхали б і плакали”.

На усьому шляху нам зустрічалися цікаві водії, які розпитували про нашу покатушку або просто схвально сигналили. Безпеку нашого руху забезпечували організатори і досвідчені ролери. Із цим нелегким ділом вони справлялися чудово. Добре подавали команди, контролювали рух колони. Я вважаю, що завдяки їхній організованості і невичерпному ентузіазму усі добралися цілими і неушкодженими. Адже рух на дорозі був досить інтенсивним. Пам'ятаю, як дехто буквально налітав на машини, примушуючи їх зупинитися перед колоною. Ворожих пішоходів я не зустрів, окрім огрядної тітонки-продавщиці у яку я мав необережність врізатися. Схоже, слів перепрошення вона не сприйняла, бо почала нецензурно висловлюватися: “Вам что, негде больше кататься”. Настрій всеодно тримався на висоті. Бо небо змилувалося і не сипало прогнозованим снігом.

Ще запам'яталося, як хтось крутий транспортував за собою ланцюг із трьох дітей, уміло подавав їм команди, попереджував про можливі труднощі. Негативно вразила поведінка кількох північно-східних сусідів, які усю покатушку вживали п.п. 5.1.6. Це якось суперечило сформованому у мене образу інтелігентних ролерів. “Наївний”? Можливо.

Також для мене досі залишається загадкою, що за пірует у мене вийшов на спуску-повороті за метро “Нивки”, коли я успішно намагався уникнути контакту ж калюжею. Але було весело. Споглядачам, надіюся, також.

До місця призначення доїхали чудово. Втоми не було. Те, що було у Пущі Водиці - тема для іншої статті. Я не пожалкував, що взяв участь. І збираюся робити це щороку. Вражень — багато, сон — міцний. Жити — значить рухатися. Так будьте ж здорові!